КНП “Київська міська клінічна лікарня №10” – потужний багатопрофільний стаціонар вищої категорії акредитації, заснований в 1948 році. На базі хірургічного відділення лікарні функціонує Міський відділ хірургії захворювань печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози ім. В.С. Земскова.
Хірургічна служба КНП “КМКЛ №10” працює у цілодобовому режимі щодня, надає невідкладну допомогу при будь-якій гострій хірургічної патології черевної порожнини та гнійної хірургії.
В лікарні цілодобово виконується інструментальна (рентгенологічна, ультразвукова, ендоскопічна, лапароскопічна) та лабораторна діагностика. Ми проводимо планові та ургентні хірургічні втручання (біля 58% від усіх операцій) з приводу доброякісних та злоякісних захворювань та органів гепатобіліпанкреатодуоденальної зони, пухлин органів черевної порожнини, порожнини тазу та заочеревинного простору, складних абдомінальних кил, судинних, колопроктологічних захворювань, доброякісної патології та непухлинних захворювань м’яких тканин, кінцівок, молочної залози, лімфатичної системи, шкіри тощо.
На базі лікувальних відділень лікарні працює кафедра
Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця:
Кафедра хірургії №1 – Національного медичного університету імені О.О. Богомольця
Міські центри на базі відділень
Успішно освоєно та впроваджено в практику новітні технології та методи лікування
У відділеннях лікарні застосовуються найсучасніші методи та досягнення медичної науки: інноваційні хірургічні технології (у тому числі розширені та комбіновані операції на органах черевної порожнини, заочеревинного простору та малого таза, лапароскопічні, рентгеноендохірургічні, УЗД-контрольовані малоінвазивні, кріохірургічні та інші абляційні втручання, “зварювання” живих та біологічних тканин за допомогою LigaSure, EKBЗ-300 “Патонмед”), методи еферентної та екстракорпоральної терапії (гемосорбція, плазмосорбція, плазмаферез, ультрафільтрація, ентеросорбція, ультрафіолетове опромінення та озонування крові, тощо), цитостатична та таргентна терапія хворим із злоякісними новоутвореннями органів гепатобіліопанкреатодуоденальної зони, комплексна терапія постпанкреаторезекційного синдрому та хронічних дифузних уражень печінки, широке впровадження методів “безкровної” хірургії.
