Психіатричне відділення

Відділення створено як стаціонарний підрозділ КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» у 1998 році (наказ від 08.04.98р. № 100), має потужність 45 ліжок та розташоване за адресою: вул.Відпочинку,18.

Своєю діяльністю психіатричне відділення реалізує завершаючий етап цілісного комплексу надання допомоги хворим на залежність від психоактивних речовин в КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» – проведення програм соціально-психологічної реабілітації при залежності від наркотичних засобів чи психотропних речовин.

Діяльність відділення здійснюється на підставі змін, внесених до Статуту КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», затверджених рішенням Київської міської державної адміністрації від 16.07.2021 № 1579, лікарня визначена як заклад охорони здоров’я, що є надавачем соціальних послуг, та внесений Міністерством соціальної політики України до реєстру надавачів соціальних послуг (ідентифікаційний запис № 120203418).

КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» є надавачем соціальних послуг та здійснює свою діяльність за цим напрямком на підставі договорів з Департаментом соціальної політики КМДА та відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 01.10.2020 №677 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги соціально-психологічної реабілітації осіб із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин»

Ідеологія програми ґрунтується на ідеї повної відмови від вживання психоактивних речовин та інших проявів аддиктивної поведінки та застосування науково обґрунтованих форм і методів реабілітації.

Кінцевою метою участі у реабілітаційній програмі є досягнення стійких поведінкових змін в конкретних сферах життєдіяльності клієнта внаслідок вирішення його нагальних проблем.

Основними завданнями реабілітаційної програми є:

1. свідоме утримання від вживання психоактивних речовин та інших проявів аддиктивної поведінки;
2. покращення психоемоційного стану;
3. покращення соціального функціонування клієнта.

Загальні завдання реалізовуються через більш конкретні, специфічні завдання.

Для першого завдання це:

• прояснення ролі і місця алкоголю, наркотиків та аддиктивних форм поведінки у житті клієнта;
• оволодіння стратегіями контролю поведінки щодо деструктивних проявів узалежнення;
• навчання навичкам попередження зриву.

Для другого завдання це:

• розпізнавання емоцій і навчання емоційній саморегуляції;
• розширення позитивного емоційного досвіду;
• розпізнавання і відмова від дисфункціональних психологічних захистів;
• зміцнення і навчання новим стратегіям внутрішньої саморегуляції.

Для третього завдання це:

• зміна способів взаємодії з іншими;
• налагодження стабільних стосунків з найближчим оточенням;
• відновлення професійної діяльності / навчання.

Процес реабілітації в умовах наркологічного відділення № 5 КНП КМНКЛ «Соціотерапія».

Організація реабілітаційного процесу відбувається в умовах стаціонару, що є однією з науково обґрунтованих форм лікарняної допомоги, орієнтованих на відмову від вживання наркотиків.

Основною реабілітаційною задачею програми реабілітації є створення терапевтичного середовища. Терапевтичне середовище є основним реабілітаційним фактором. Під поняттям “терапевтичне середовище” розуміється сукупність об’єктивних факторів – організаційних і функціональних, – що об’єднані у реабілітаційну програму і спрямовані на полегшення страждань та подолання дисфункціональних проявів з метою відновлення або формування соціально прийнятних особистісних і поведінкових якостей клієнта.

Принципи організації реабілітаційної програми

Побудова реабілітаційного процесу ґрунтується на таких науково обґрунтованих принципах ефективного лікування:

1. Не існує єдиного виду лікування, прийнятного для всіх, хто звертається за допомогою. Клієнт спільно із фахівцем вирішують, наскільки дана програма зможе допомогти саме йому з огляду на окреслені проблеми і потреби.
2. Потреба у лікуванні має бути задоволена якнайшвидше. Робота з клієнтом розпочинається незалежно від того, вживає чи не вживає він наркотики на момент звернення. У разі неможливості задоволення потреб клієнта в умовах стаціонару, його направляють до установ, які це зможуть зробити.
3. Лікування спрямоване на різні потреби клієнта, а не лише безпосередньо на проблему його вживання. Попри це, проблеми, які клієнт може вирішити у центрі, обмежені декількома сферами.
4. Індивідуальний лікувальний план і план втручань мають бути постійно у фокусі та коригуватися відповідно до потреб клієнта, які змінюються. В центрі це відбувається шляхом моніторингу і коригування цілей реабілітації.
5. Встановлення необхідного для лікування часу є визначальним для його ефективності. У випадку, якщо під час оцінки проблем і потреб стає зрозумілим, що чотиримісячної програми центру недостатньо для їх розв’язання, клієнтові пропонуються інші варіанти реабілітації поза відділенням.
6. Мотиваційне консультування (індивидуальне і групове) та біхевіориські методи роботи є визначальним компонентом лікувальної програми для наркозалежних. В центрі такі методи і форми роботи займають більше половини реабілітаційних активностей.
7. Медична детоксикація є лише першим етапом у лікуванні залежності і сама по собі в довгостроковій перспективі незначною мірою впливає на наркоспоживання. З огляду на теоретичні засади даної реабілітаційної програми, цей принцип є одним з визначальних.
8. Одужання від залежності може бути довготривалим процесом, нерідко з повторними епізодами лікування. Відповідно, у центрі застосовується правило “відкритих дверей”: у разі потреби людина завжди може звернутися за допомогою в даний заклад знову.